Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітнім методам розв’язання освітніх завдань. З огляду на це роль учителя набула нової якості. Він розвиває пізнавальні якості учня, його життєву компетентність у різних соціальних інституціях. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок і впровадження нових новітніх освітніх технологій. Досвід показує, що все нове із часом стає традицією і що традиції утверджує соціум, а новаторами виступають яскраві особистості реформаторського типу. На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна освіта, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюваних ситуаціях, основою яких є інноваційні педагогічні технології. Інноваційні педагогічні технології в педагогіці пов’язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.
Інноваційні педагогічні технології розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Вони забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.
Ставлення до інноваційних методів з боку педагогів є різним: від повного нерозуміння й несприйняття до повного схвалення. Незалежно від ставлення до інновацій, всі розуміють, що в нинішній час потрібно проводити певні зміни в навчально-виховному процесі, бо сучасний учень не дуже бажає вчитись, він не привчений думати, аналізувати і т.п. Тому освітяни дружно відшуковують інформацію про найсучасніші методики викладання, інноваційні методи та форми роботи, забуваючи про те, що ті, хто їх розробляв, роками напрацьовували ці методики і їхнє сліпе копіювання та застосування не завжди приносить результат. Не можна зразу навчитись працювати по-новому, це нелегка та копітка справа. Для цього, звичайно, слід і вивчати методичні розробки і впроваджувати їх у практику, поступово відшліфовуючи до блиску.
Сьогодні хочу зупинитися на прийомі, який вважаю досить актуальним і цілком придатним для використання у навчально-виховному процесі.
Прийом – “Сенкан”.
Формула: складання вільного вірша з п’яти рядків, що синтезує інформацію та коротко описує тему.
Використовуючи сенкан, учитель ставить собі за мету розвивати критичне мислення учня, здатність розкривати складні ідеї та почуття у декількох словах. Учні при цьому навчаються помірковано використовувати поняття і висловлювати своє ставлення до поставленої проблеми, використовуючи всього п’ять рядків.
Сенкан(японський вірш з п’яти строф) складається за такими правилами:
1. Перший рядок має містити слово, що позначає тему (зазвичай, це іменник).
2. Другий рядок являє собою опис теми, складається з двох слів (частіше прикметників).
3. Третій рядок виражає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів.
4. Четвертий рядок є фразою, що складається з чотирьох слів і виражає ставлення до теми.
5. Останній рядок складається з одного слова – синоніма, який передає сутність теми.
Складати сенкан можна, використовуючи формулу:
Тема (іменник)
Опис (два прикметники)
Дія (три слова)
Ставлення (фраза – чотири слова)
Перефразування сутності ( одне слово)
Дану формулу можна застосувати при вивченні нових термінів та понять, характеристиці героїв, предметів тощо.